Комбінований системний фунгіцид профілактичної та лікувальної дії для захисту плодових і овочевих культур від комплексу поширених хвороб

Дiюча речовина - Пенконазол, 100 г/л + дифеноконазол, 200 г/л

Препаративна форма - Концентрат, що емульгується

Токсичнiсть - Класифікація ВООЗ: 3 клас небезпечності Строки виходу працівників на оброблені площі для проведення механізованих робіт — 3 доби, для ручних — 7 діб після обробки

Хiмiчна група - Триазоли

Переваги препарату:

• висока профілактична, лікувальна та викорінююча дія; 
• швидке поглинання та розподілення в рослинах; 
• повноцінний захист культур, в т. ч. нових приростів; 
• не потребує бакових «партнерів».

Сумісність

Сумісний з іншими пестицидами та агрохімікатами. Однак перед приготуванням бакової суміші пестицидів необхідно перевірити препарати на сумісність (відсутність осаду, піни, розшарування, збивання в грудки, неповне розчинення одного з препаратів тощо).

Максимальна кратність обробок за сезон – див. табл.

Норма витрати робочого розчину:  плодові насадження – 500-1000 л/га; виноградники – 500-800 л/га; огірки відкритого ґрунту– 200-300 л/га; для закритого норму збільшують до 800-1200 л/га. 

Особливостi застосування

Найкращий результат досягається при профілактичному застосуванні. Додатково застосовують для запобігання поширенню хвороби чи за появи перших симптомів з інтервалом 10-14 діб, залежно від ураження та погодних умов. При високому ризику розвитку хвороби скоротити інтервали між обробками до 10 днів. За сезон проводять 2-4 обробки в основний період розвитку борошнистої роси, який починається під час цвітіння і триває до дозрівання плодів. Може використовуватись куративно протягом 2-4 діб з моменту ураження. В разі необхідності після обробки використовуйте контактні фунгіциди. Обробку доцільно проводити при температурі 15-25 °С, оптимальній вологості повітря і швидкості вітру не більше 5 м/с. Важливим фактором ефективної дії препарату є якісне рівномірне обприскування поверхні культури. Норми витрат робочого розчину обирають залежно від фази культури та ступеня розвитку хвороби. Мінімальні норми використовують на початку вегетації та при низькому інфекційному фоні, максимальні – при повному розвитку листової поверхні та високому інфекційному фоні.